На словацькому відділенні філологічного факультету УжНУ відбулася зустріч із словацькими митцями слова. Усі вони завітали до Ужгорода на запрошення голови Закарпатської організації Національної спілки письменників України Василя Густі та в підтримку своїх колег, адже того ж дня в обласній бібліотеці тривала презентація книги Йозефа Баноша «Зона натхнення», яку переклав українською мовою Іван Яцканин.

Гості розповіли про себе та свою творчість, ділилися враженнями та спогадами, деякі навіть декламували власні вірші. В Ужгороді їх надзвичайно вразила липова алея, нічого подібного раніше вони ще не бачили. Здивувала також подібність міста Ужгорода та Мукачева із містами Словаччини. Були приємно здивовані, що на кафедрі чудово володіють словацькою мовою. Отже, гості: Йозеф Міклошко – екс-віце-прем’єр ЧССР, а нині депутат парламенту Словаччини; Йозеф Банаш – письменник і дипломат, автор роману "Зона натхнення”, дія якого відбувається, зокрема, і на Закарпатті; Іван Яцканин – голова Спілки українських письменників Словаччини, головний редактор журналів "Дукля” і "Веселка”; Любош Юрік – письменник, журналіст, політолог, головний редактор журналу "Єврорепорт”; Йозеф Лейкерт – член міжнародного ПЕН-клубу, віце-голова Асоціації письменницьких організацій Словаччини, голова Клубу авторів літератури факту; Мілан Стано – письменник, видавець, академічний художник; Любомир Олах – письменник і підприємець; Іван Сабо – письменник і журналіст; Рудольф Ферко – публіцист і кінооператор; Станіслав Бахледа – публіцист і музичний теоретик; Петер Рашла – письменник, видавець, мандрівник.

Завідувач кафедри словацької філології, доктор філологічних наук, професор Світлана Пахомова коментує: «Вперше за 19 років існування словацького відділення нашими гостями був потужний десант словацьких інтелектуалів – письменників, перекладачів, журналістів, дипломатів, художників, науковців, широко відомих у своїй країні. Декого ми вже знали особисто, інших – за їх творами. Мені здалося, що передусім наші гості відкрили для себе Закарпаття, Україну. Їх дивувало багато речей: що їх розуміють без перекладача, що наші закарпатські міста дуже подібні до словацьких, їм сподобалася щирість і краса наших людей. Гості були вражені, що кафедра словацької філології є єдиною не тільки в Україні, а й на території колишнього СРСР. Зустріч прошла жваво й цікаво. Завжди приємно спілкуватися з розумними людьми, такі зустрічі нас усіх взаємно збагачують, позбавляють нав’язаних стереотипів».