Головна » 2014 » Листопад » 19 » “А в тиху ніч беру я серце в руки”
15:57
“А в тиху ніч беру я серце в руки”

Яскравий український поет Зореслав (1909–2003) є прикладом шляхетного і неуярмленого митця. Його збірки “Зі серцем у руках”  (1933), “Сонце і блакить” (1936), які узріли світ в Ужгороді, здобули високу оцінку з боку відомих літераторів Володимира Бірчака, Олександра Олеся, Євгена Маланюка, Франтішка Тихого, Антоніна Гартла та інших.          Як священик і палкий патріот Зореслав був активним учасником героїчних і трагічних подій періоду Карпатської України. У березні 1939 року митця було ув’язнено, а згодом видворено зі Срібної Землі. Спочатку Зореслав живе у Словаччині, далі емігрує до Австрії, Рима, а 1951 року – до США. Тут у 1963 році вийшла його книжка вибраних поезій “З ранніх весен”… Степан Сабол (саме так звали Зореслава в миру) відвідав рідне Закарпаття аж у 1991 році. Він був невимовно щасливим, адже збулася його найзаповітніша мрія – Україна стала незалежною. Нині про творчість Зореслава сказано немало. Його щиру, одухотворену лірику вивчають у школах, досліджують у вишах. Ґрунтовні студії доробку митця присвятили Любиця Бабота, Михайло Роман, Марія Козак, Надія Ференц, Наталія Ребрик та багато інших учених з Пряшівщини і Закарпаття.

З вітальним словом до присутніх звернулася зав.кафедрою словацької філології, д.ф.н., професор Світлана Пахомова. Вона зазначила, що Україна і Словаччина направду мають чим гордитися, адже подарували світові лицаря слова, Пророка. Написані в далекі 30-ті, його вірші звучать так, ніби зродилися позавчора, вчора, сьогодні:

Ні не Москва, ні Ленінград,          

Ні не Совєт, а Україна,                           

Гей ставте гори барикад,              

Іде дванадцята година!                           

Залишається вірити і сподіватися, що пророцтво Зореслава таки справдиться, і що “з п’яних у ярмі рабів постане нація твереза”, – підсумувала Світлана Миколаївна.

На віхах життєвого і творчого шляху митця зупинилися випускниці словацького відділення В.Цигак та В.Дзуровчик, особливо докладно розкривши плідну місіонерську та творчу діяльність митця у міжвоєнний період. Було також заслухано дві цікаві, надзвичайно змістовні доповіді, що торкалися різних аспектів творчості письменника. Про лірику Зореслава в контексті європейського символізму розповів к.ф.н., доцент Ярослав Джоганик. Він констатував, що Зореславів мистецький феномен розгадуватиме ще не одне покоління науковців, що його лірика, попри звивистий шлях до поетичної вершини, суголоса з доробком європейських символістів П.Верлена, М.Емінеску, П.Безруча, І.Краска, П.Тичини… Про евфонічність лірики Зореслава розповіла к.ф.н., доцент Юлія Юсип-Якимович. Презентовані поетичні зразки засвідчили, що звучання і значення в доробку митця перебувають у повній гармонії, що Зореславове слово майже завжди підсилене потужним звуковим колоритом.

У рамках вечора було презентовано 22 випуск альманаху “Між Карпатами і Татрами”, що містить поезію Зореслава у словацькому перекладі В.Юричкової. Упорядник видання к.ф.н., доцент Тетяна Ліхтей зауважила, що перекладачці вдалося осягнути велич і трагедію цього непересічного поета, проникнути у світ його поетики, порозумітися з його творчим “я”. Присутній на презентації відомий закарпатський художник Антон Ковач, чиї роботи “Під повним місяцем”, “Літургія ранку”, “Мій храм” напрочуд вдало звізуалізували символічне наповнення Зореславової лірики, побажав усім присутнім любити і шанувати СВОЄ.

Літературно-мистецька композиція у виконанні студентів та випускників словацького відділення (ведуча – аспірантка Марія Славець) подарувала присутнім білінгвальну декламацію знакових творів митця (“Повстань, пророче!”, “Заграй, о серце, заспівай”, “Над віршами”, “Цвіт яблуні”, “Мандрівник”, “Пробудження”, “Перемога”…) та влучні цитати зі статей науковців М.Козак, Н.Ференц, Л.Баботи…

Журнально-книжкова експозиція “Збирав і зорі і блакить”, презентована працівниками наукової бібліотеки УжНУ, засвідчила що творчість Зореслава знають і люблять не тільки в Україні, а й далеко за її межами, всюди, де проживають представники нашої нації.

Родзинкою вечора стали музичні варіації від Мирослава Скорика у виконанні Катерини Попович (скрипка) та Дмитра Шевченка (фортепіано). Завершилося дійство гімном-молитвою за Україну “Боже великий, єдиний” у виконанні Олександра Поповича та всіх присутніх на святі.

Гості та учасники вечора зійшлися в думці, що нині, коли народ України переживає тяжкі випробування, поезія Зореслава, цей  своєрідний моральний і духовний кодекс української нації, надихає, дає сили для життя і боротьби.

 

Тетяна Ліхтей, доцент УжНУ

 

 

 

Переглядів: 379 | Додав: Slofikaf | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: